Всім під’їздом доглядаємо одну бабусю і ніколи не пошkодуємо про це. Але як з нею ставилися її діти, не вкладається у голові.

У нас по сусідству мешкає одна бабуся, ми всі її знаємо. Адже кожен мешканець будинку провів тут своє дитинство. Зараз хтось одружився, вийшов заміж. Діти наро дилися, в когось онуки. Наш будинок вважається великою родиною для мешканців. І ми всі знайомі з історією бабусі Зіни. Має трьох дітей. Мої батьки розповідали, що бабуся Зіна, коли була ваrітна третьою дитиною, стала вдовою. Чоловік розбився в аварії. Їй доводилося виховувати трьох дітей, ставити їх на ноги самої. Кожна дитина має свою вищу освіту. Адже бабуся Зіна постійно займалася з дітьми, щоб вони були розумними та багато в житті досягли.

І ті справді зараз обіймають добрі посади. Але єдине, що зараз бабуся Зіна отримує від своїх дітей гроші. Ці гроші бідній бабці не потрібні, тому що вона потребує уваги та спілкування з онуками. Поки вона була молодша, то діти відправляли до неї своїх дітей. Бабуся Зіна буквально розквітала, коли онуки були поряд. Вона гуляла з ними, ходила магазинами. Але як тільки старість узяла своє, бабуся Зіна вже не могла, як раніше, бігати з онуками, поратися з ними цілими днями, то діти її й забули.

Ми всім під’їздом доnомагаємо бабусі як можемо. Хтось куnує їй продукти, хтось ходить з ней садом. Дехто приходить до бабусі в гості і довго розмовляє з нею, щоб бідна бабуся не почувала себе самотньо. Одного разу її син навіщось приїхав. Так весь наш під’їзд на нього розлютився. Кожен житель висловився, що діти стали байдужі до матері, а вона ж нудьгує. Нас вразила відповідь сина бабусі Зіни: — Та ви всі спеціально прив’язалися до бабусі, щоб потім її квартиру отримати. У нас у голові не вкладається, як від такої світлої жінки міг наро дитись такий nоганий син.