Чоловік радісно прийшов додому повідомити, що він йде до іншої, і мені треба звільнити квартиру. Тільки ось він не пам’ятав одну важливу річ.

Я закінчувала звіт на ноутбуці, коли чоловік повернувся з роботи. Він жбурнув свою сумку в сторону і не знімаючи взуття пройшов у вітальню. Я від такого нахабства стор опіла. Але найбільше мене здивувало самовдоволений вираз на його обличчі, на губах його сяяла самовдоволена посмішка. Я відкинулася на спинку крісла, приготувавшись слухати. — Катя, люба, я від тебе йду до чудової жінки. Тільки от не потрібно сліз і істерик! Все, що між нами було, було добре, але пора рухатися далі.

Можеш почати збирати речі, звільни, будь ласка, мою квартиру до завтрашнього дня. Ну що ж, він думає, що в ролі переможця, пора відкрити йому очі на об’єктивну реальність. Боюся, що я його обіграла. Я включила диктофон і навмисне зробила стурбований тон. — До кого ти йдеш? — До іншої жінки! Ми з Мариною вже півроку разом! Я зберегла запис і посміхнулася. — Саша, любий, давай я тобі дещо нагадаю, але не потрібно, будь ласка, сліз і істерик. Пам’ятаєш ми підписували шлюбний договір? Ти у мене такий неуважний, зовсім не любиш вникати в деталі, та й читати теж. Не слухав ти, коли його зачитували.

Хочеш розповім тобі його зміст? Там був один дуже цікавий пункт. У разі зради однієї зі сторін, все майно дістається тому, кого зрадили. До речі кажучи, факт зради ти тільки що підтвердив сам, а я записала на аудіо. Тому можеш почати збирати речі, звільни, будь ласка, мою квартиру до завтрашнього дня. Валізи в шафі. В процесі моєї промови Саша все більше бліднув, а мені ставало веселіше. Під кінець я мило йому посміхнулася і вказала пальчиком на шафу. — Чого стоїш то? Речі збирай. Або хочеш дочекатися рішення суду на мою користь? Розберемося з бюрократією найближ чим часом.