Одного разу в мої двері подзвонила сусідка і заявила, що її чоловік у мене і зажадала повернути його. Те, що сталося після того, коли я пустила її в квартиру, оաелешило мене.

Деякі жінки не цінують своїх чоловіків, вважають, що вони просто зобов’язані їм про все доповідати, приносити зарnлату і носити їх на руках. Такою жінкою була моя сусідка, яка могла при всіх принизити чоловіка, накричати так, що всі сусіди збігалися на шум, щоб заспокоїти її. В один ранок, в мої двері подзвонила та сама сусідка, сказала, щоб я повернула її чоловіка; на мій запитальний погляд вона заявила, що знає, що чоловік вночі приходив до мене. Я звичайно ж знала, що вона божевільна і може навіть руку підняти на мене, тому не поспішала пускати на поріг.

Вона, побачивши, що я не пускаю її в будинок, припустила, що її чоловік дійсно у мене, стала кричати, влаштувала сkандал. Не знаючи, що робити, я стала її вмовляти і спробувати знайти компроміс в цій ситуації, пояснила їй, що чоловік її мені не подобається і я не збираюся бути його kоханкою. У цей момент мені здалося, що сусідка зрозуміла мене, вона якось див но подивилася і запитала, чи може вірити мені; я запросила її до себе додому, щоб вона переконалася в тому, що чоловік її не у мене. Я їй так само пояснила, що жінка повинна бути мудрішою, не повинна себе поводити так, як поводиться вона.

Я сказала, що вона повинна поважати чоловіка, не повинна виставляти його на посміховисько перед сусідами або іншими людьми. Сусідка прийняла мою пораду, поспішила знайти свого чоловіка, вибачитися перед ним за настільки грубе ставлення, але перед відходом, сказала, що сніданок для чоловіка остигає, і що мені потрібно порадити тому повернутися додому. Закриваючи двері, я ледве стримала сміх, так як смішно було бачити, як відчайдушна жінка шукає свого чоловіка у сусідок, вважаючи, що він ще комусь потрібен. Я вважаю, що якщо є непорозуміння в сім’ї, то потрібно спробувати вирішити все це наодинці і мирним шляхом.