Коли Юля відмовила сусідці прикрити її шашні, та вирішила, що колись помститься їй. І ось у неї з’явилася нагода

— Юля привіт! Є серйозна розмова, – сказала Галина. — Ну, проходь, — відповіла Юля. — Тут до мене колишній клини підбиває. Хочу сходити до нього на побачення. А чоловікові скажу, що ми з тобою у ТЦ ходили. Ти мене прикриєш? — Ну ні, сусідко. Брехати я не буду. Ти мене у свої шашні не вплутуй. — Гаразд, розрахуємося, — окинувши Юлю грізним поглядом, Галя покинула квартиру. Юля збиралася до кравчині. Вона часто замовляє індпошиття. Не задовольняється готовим одягом. Як завжди, після роботи, прийняла душ, потім змінила білизну, надушилася… – Ти куди зібралася? — Запитав чоловік.

— До кравчині. — Я з тобою! — До кравчині?! — Так. — Добре, — знизала плечима Юля. Приїхали. Кравчиха була здивована. Зазвичай чоловіки до неї не заходять. Чекають у кафе чи у парку. Але заперечувати, звичайно ж, не стала… Потім чоловік почав напружуватися, коли вона розмовляла з подругами по телефону. А потім вона помітила, що чоловік стежить за нею… — Колись, давай, чого це ти за мною стежити надумав? — Запитала вона у чоловіка, того ж дня, як помітила стеження. — Я хіба давала тобі привід підозрювати мене в зра ді? — Галя, сусідка наша, сказала, що в тебе kоханець є, — сказав чоловік.

— А ти повірив? — Але ж ти миєшся, одягаєш дорогу білизну, духами бризкаєш, коли йдеш до кравчині. Ось я і… — Дурненький. Я завжди приймаю душ, коли повертаюсь із роботи. І завжди бризкаю духи перед виходом. Так? – Так. — У кравчині я маю роздягтися, щоб приміряти одяг. Так? – Так. — І що тут дивного, що я одягаю гарну білизну? Чи не хизуватися перед нею незрозуміло в чому? А Галина гадить мені, бо я відмовилася прикрити її шашні. А ти повірив їй! – Я просто дуже люблю тебе. І боюся втратити. — Не втратиш… — Юля, а куди ти так вбралася? — Запитала Галина, зустрівши її біля під’їзду. — До kоханця. Ти ж знаєш, — засміялася Юля, побачивши приголомшене обличчя сусідки.