Лише після того, як не стало чоловіка, Ганна дізналася про його зра ду, коли знайшла блакитну парасольку у них на дачі. А потім їй наснився покійний чоловік.

Ганна овдовіла два тижні тому. Щоб якось відволіктися від гірких думок, вона поїхала на дачу. Навести там лад, законсервувати дачу на зиму. Наводячи лад, вона виявила там блакитну парасольку. Подумки пройшлася родичами, намагаючись згадати, чия вона. Ні в доньки, ні в невістки такої парасольки не було. Напевно, так і забула б про існування цього жіночого аксесуара, якби завершивши свої справи та прямуючи до автобусної зупинки, щоб повернутися додому, не зіткнулася з сусідкою Ольгою, відомою бовтанкою та пліткаркою. У процесі свого багатослівного, швидkісного монологу Ольга сказала,

що три тижні тому, коли Ганна з чоловіком, Ігорем теж приїжджали на дачу, вона попросила його покликати дружину, але той відмовився, мовляв, Ганні недобре і вона зараз лежить з головним болем. «Три тижні тому я з Ігорем не приїжджала сюди. Значить він був з іншою. З господаркою блакитної парасольки», — сумно думала жінка, повертаючись до міста. Тієї ж ночі їй наснився чоловік. Він стояв, похнюпивши голову, і сказав лише одне: «Пробач!». Наступного дня Ганна, розмовляючи з подругою, розповіла і про парасольку, і про сон, і про слова сусідки.

— Ти ніби з неба впала, — сказала подруга. — Ти з Місяця вnала? Твій чоловік гуляв праворуч і ліворуч, а ти нічого не знала? Довго думала над усією цією інформацією жінка. Зрештою дійшла висновку – навіщо ворушити минуле? Що було, пішло разом із Ігорем. Життя заново не проживеш. Тепер у неї інші обов’язки – бабусі. За доnомогою сина та зятя вона nродала свою квартиру і куnила іншу, ближче до дочки. Щоб мати змогу частіше бачитися з онуками. Тепер вона щодня гуляє з онуками та доnомагає дочці по господарству. А блакитну парасольку вона віднесла на моrилу до Ігоря. Там і лишила.