Віра здивувалася, що директор викликав її до свого кабінету і зробив їй зауваження, але потім, зрозуміла, що її всього лише підставили, і вона навіть знала хто

Віра йшла на роботу у чудовому настрої. Коханий чоловік зробив їй пропозицію, на роботі вчора похвалили та обіцяли підвищення, а ця нова сукня так їй йшла. Вранці вона прокрутилася перед дзеркалом, гарно вбралася і залишилася дуже задоволена собою. Щойно вона пройшла до офісу, на неї вже дивилися невдоволені колеги. Вона привіталася і тихенько сіла на своє робоче місце. Роботи було багато, вона поринула у роботу, а ближче до обіду до неї підійшла Ніна. Сіла вона поряд і почала розмову зі словами: — Ти тільки не ображайся, Віро, але ця сукня тобі зовсім не йде. Я тобі, як подруга говорю. Усі над тобою сміються. Воно тебе старить. У тебе взагалі смаку немає, якщо ти так одягаєшся.

Я тобі як подруга раджу таке не носити. Віра застигла на місці. Подивилася в дзеркало і побачила, що справді їй не йде зовсім ця сукня. А Ніна дивилася на неї переможним гордим поглядом. Віра дуже засму тилася. Подумала, що завтра одягне ту сіру сукню, яка носить уже років п’ять, а такі яскраві сукні не варто одягати. — Не переймайся. Краще тобі скаже твоя подруга, аніж чужі люди. Весь вечір Віра була засму чена. Наречений це помітив. Він не питав, думав, що вона сама все розповість, але вона була занурена у свої думки. Дійшло до того, що вона думала, що наречений із нею лише заради її квартири та прописки. Віктор не витримав і спитав у неї, що ж сталося. Віра розповіла про слова Ніни.

Віктор одразу зрозумів, що ніяка вона не подруга. Це лише заздрість. Адже вона найкраща на роботі, незабаром виходить заміж, а Ніна нічого в житті не добилася. Віра заспокоїлася трохи і подумала, що наречений справді має рацію. І наступного дня треба одягнути щось яскравіше. Зранку її викликав до себе директор. Він був невдоволений звітом Віри. Там було багато помилок. Віра дуже здивувалася, адже стільки годин на звіт витратила і жодних помилок не могло бути. Вона повернулася до свого комп’ютера, переглянула свій звіт, але цифри були не ті. Наче хтось копався у її звіті. Вона згадала, що коли зробила звіт, надрукувала його і поклала в сейф.

Вона дістала звіт із сейфа і побачила, що цифри там правильні. Вона одразу пішла до директора і показала його. Той дуже здивувався. Хто ж міг це зробити? А Віра знала. Крім Ніни нема кому. Добре, що директор давно її знав і повірив, що помилки зробила не вона. Увечері за нею приїхав наречений у дуже поганому настрої та заявив, що все про неї знає. Віра дуже здивувалася. — Тепер ти зі своїми загадками? У мене й так був тяжкий день. Я ледве довела директорові, що мене Ніна підставила. Вона зіпсувала мій звіт. — Ніно? А покажи мені її номер. Вони порівняли номери, і виявилось, що Ніна дзвонила нареченому Віри та наговорила багато всього. Він розгнівався і увійшов до будівлі, де вони працювали. Вона зараз дізнається, як людей підставляти.