Сестра жила в селі з величезним господарством, але нічим мені не допомогла, коли мені потрібна була допомога. А коли я поїхала на заробітки, вона раптом згадала мене

Моїй сестрі Ярославі зараз 58 років, я на 4 роки молодша. Сестра ніколи мені ні в чому не допомагала. Вони з чоловіком жили в селі, досить заможно, недалеко від нашого батьківського будинку. Вони мали величезне господарство. І за всі ці роки вона навіть молока мені не запропонувала. Якось я попросила сестру привезти мені в місто свою продукцію. Обіцяла заплатити. Адже думала, мовляв, все одно вийде дешевше, ніж на ринку чи супермаркеті. Але я помилялася: на ринку вийшло б дешевше.

Коли наша мама пішла з життя, вона забрала собі всю її спадщину, обґрунтувавши це тим, що вона все життя її доглядала. Але, насправді, хоч вони й мешкали в сусідньому будинку, але я була у мами частіше, ніж вони з чоловіком. 5 років тому я вирішила поїхати до Італії – пожити тут та заробити собі грошей на старість. У мене накопичилася досить пристойна сума грошей. Планую незабаром купити квартиру. Так ось, моя сестра думала, що я їх виручу по-родинному, тому вони з чоловіком купили дорогу іномарку із салону, у кредит, та ще й у валюті.

І ось кілька місяців тому її чоловік серйозно захво рів, і більше не може їздити до міста та продавати їхню продукцію. Курс валюти зростає день у день, і сестра зараз не знає, як їй платити борr. Ось і вирішила зателефонувати мені та попросити позичити 10 тисяч євро. Сказала, що обов’язково повернуть у той момент, як я вирішу повернутися на батьківщину. У мене були ці гроші і навіть більше, але я з принципу їй відмовила. Просто мені дуже прикро, що сестра згадала про мене лише тоді, коли потрапила у скрутну ситуацію. От нехай зараз і викручуються.