До мене несподівано підійшла циганка. Я намагалася уникнути її суспільства, але марно. Та лише сунула мені в руки маленький клаптик паперу і сказала Це твій син. Один — єдиний, що у тебе буде. Їдь забери

До мене несподівано підійшла циганка. Я намагалася уникнути спілкування з нею, але марно. Та лише сунула мені в руки маленький клаптик паперу і сказала » Це твій син. Один — єдиний, що у тебе буде. Їдь, забери »На своє 25-річчя зібрала всіх друзів в ресторані, нам було весело, ніхто не думав про погане. Увечері я вийшла на вулицю, подихати свіжим повітрям.До мене раптово підійшла циганка. Я намагалася уникнути її, але марно. Та лише сунула мені в руки маленький клаптик паперу і сказала: » Це твій син. Один єдиний; він у тебе буде. Їдь, забери »Повернути назад папірець я не встигла, довелося сунути його в сумочку. Вранці я розбирала подарунки і згадала про циганку. Відкрила клаптик паперу на якому було написано: «Кальдарас Олексій, 09.06.2010. вул. Виставкова, 40 ».

Ім’я мені ні про що не говорило, і я вирішила поїхати туди, подивитися, що це за місце. Викликала таксі, назвала адресу, а коли прибула, була здивована. За цією адресою знаходився дитячий будинок.Я чомусь захотіла дізнатися про дитину, чиє ім’я було на листочку. Мені розповіли. Малюкові 1,5 рочки, потрапив до дитячого будинку тиждень тому. Здоровий, спокійний і активний. Стало цікаво, який цей хлопчик, чому та циганка дала саме мені той згорток, та ще й в мій день народження. Сходила з завідуючою до дітей, побачила Олексія — милий, крихітний малюк з великими синіми очима. З дитбудинку поїхала засмучена, бо не розуміла, чого від мене хотіла циганка і чому назвала хлопчика моєю дитиною. Весь тиждень бачила уві снах малого з великими сумними синіми очима. Не витримала і поїхала до нього, купивши гостинців. В дитбудинку були раді таким гостям, так що пустили відразу.

Я підійшла до малюка, почала діставати іграшки, переодягати його в новий одяг. Малюк здивовано дивився на мене, а потім вимовив «Мама» і обійняв своїми пухкими ручками. Від дитини я йшла зі сльозами, але далеко не поїхала. На півдорозі розгорнула машину, приїхала назад, пішла до завідуючої і після цього почала збирати документи на усиновлення. Забрала сина через півроку нескінченних ходінь по різних інстанціях. Одинокій, нехай і більш ніж забезпеченій жінці, дитину давати не хотіли.Через рік після того зустріла свого майбутнього чоловіка. Обидва мріяли про спільного малюка, але щось не щастило. Пішла до фахівця. Висновок був невтішним. Олексій — моя єдина дитина, і більше дітей не буде.І до сих пір не знаю, як все те, що я пережила, можна пояснити. Але кожен день дякую долю за той найдорожчий подарунок до дня народження!