Я була суроrатною матір’ю 2 рази: тепер у мене з дітьми є все, про що ми мріяли.
Перша дочка у мене народилася, коли я була ще 18-річним дівчиськом. Після таких легких пологів, які були у мене, я зрозуміла, що народжувати абсолютно не страшно. Уже тоді сурогатне материнство було поширене і я всерйоз задумалася про це …Моя сім’я жила бідно. Батькам було важко утримувати мене і ще трьох сестер. Заміж я вийшла в 17 років. З чоловіком і маленькою донькою ми буквально ледве виживали. Грошей і свого житла не було, викручувалися як могли. І тоді я знову подумала про сурогатне материнство. Чоловік не підтримав мою ідею, як би я не намагалася його вмовити, адже цей варіант мені здавався найоптимальнішим для вирішення наших фінансових проблем.Через деякий час у нас народилася друга дитина. Стало ще складніше і чоловік, не витримавши труднощі, пішов з сім’ї. Благо, мати з сестрами допомагали: поки я була на роботі, вони няньчили моїх дівчат. Але фінансово я все одно не справлялася.
Тому на цей раз зважилася втілити в життя ідею, яка міцно сиділа в моїй голові всі ці роки.Вирішила поїхати до Пітера. Там звернулася в агентство сурогатного материнства. Лікарі зробили кілька спроб підсадити ембріон, але нічого не виходило. А в останній раз вагітність урвалася. Після цього я вирішила, що більше не буду цим займатися.
Повернулася додому і вирішила забути про свою затію. Але через півроку побачила в інтернеті рекламу: московське представництво китайського агентства пропонувало вигідні умови. Я зателефонувала за номером, не особливо на щось розраховуючи: спроба не тортури. Вийде -добре. Якщо не вийде, значить, не судилося.
І на цей раз все вийшло. Протягом дванадцяти місяців ми з дівчатками жили в прекрасній квартирі вновобудові.Майбутні батьки малюка, якого я виношувала для них, не скупилися: балували нас дорогими продуктами, дарували донькам іграшки, оплачували нам походи в кіно, зоопарк. А через дев’ять місяців я народила прекрасного, здоровенького малюка.Потім ми повернулися в рідне місто, гонорару за сурогатне материнство вистачило на покупку двокімнатної квартири в нашому місті. І ще залишилося на рік життя, коли ми ні в чому собі не відмовляли.
Ще через два роки я знову стала сурогатною матір’ю. І знову народила дитину для однієї сім’ї з Китаю. Тепер ми з дочками живемо у великому приватному будинку. У дівчаток є все необхідне. Можливо, хтось мене засудить, а я нічого поганого не бачу в тому, що, нехай і таким шляхом, зате забезпечила прекрасні умови для життя моєї сім’ї.
