Неприємний випадок у поїзді чи людське нахабство, що переступає всі межі дозволеного?
Ця історія сталася особисто зі мною. Одного разу я та моя красива дружина вирішили поїхати у гори. Нам захотілося трохи романтики, тож дістатися ми туди вирішили поїздом. Але для того, щоб зробити це з комфортом, ми викупили купе цілком. Ми не хотіли, щоб нам заважали, адже така поїздка мала тривати три дні. Ми купили пляшечку вина, сирів різних сортів, запакували валізи та поїхали на вокзал. Ми розташувалися у нашому купе, розклали речі. І чекали відправлення поїзда. Кілька разів до нас заглядала якась жінка, але ми не надали цьому особливого значення, чи мало шукає кого. А потім потяг рушив, і ми з дружиною вирішили подивитись наш улюблений серіал на планшеті. За годину я вийшов із купе, щоб покурити і до мене підійшла та жінка, яка заглядала до нас кілька разів.
— Чоловік, я помітила, що у вас є два вільні місця. Справа в тому, що я їду з маленьким сином, а мені попалися сусіди, що п’ють. Я можу перебратися до вас? — А Ви зверталися із цим питанням до провідника? — Звісно, але вона нічого не зробила. — На жаль, я Вам теж не зможу бути корисним, оскільки ми з дружиною спеціально викупили два місця, щоб ці три дні нам ніхто не заважав. І пішов нарешті покурити. І здивуйтеся, коли я повернувся і виявив цю жінку разом зі своїм сином у нас у купе. Моя дружина сиділа тихо в кутку і нічого не говорила. Я ввійшов усередину і спитав цю нахабну особу: — Вибачте, а що Ви тут забули? — Чоловік, я вам уже все пояснила! Вам так важко допомогти жінці з дитиною? Покажіть своїй жінці, що ви справжній джентльмен! Моя дружина добре знає і мене і мої манери, а Вас я попрошу піти. Інакше я змушений звернутися до провідника. — Ой господи, налякав.
Звертайся куди тобі надумаєтся! Я поговорив із провідником, але це не допомогло. Він просив увійти до її становища. Тоді я знайшов іншого провідника. А він попрямував до начальника поїзда. А коли я повернувся, ця жінка посміхнулася і сказала: — Ну що, голубчику, не допомогли тобі? Виходить, що ти марно так старався! Я вирішив виявити мудрість і просто не відповідати їй. А за п’ять хвилин до нас прийшов начальник поїзда і попросив мене показати наші квитки. І після того, як переконався, що ми говорили правду, цю жінку попросили повернутись на своє місце. Потім я з’ясував, що вона до нас взагалі із плацкартного вагона прийшла, а провідник був її родичем.
