Зухвала невістка вирішила перекинути всю роботу на свекруху. Але свекор вчасно помітив це і знайшов правильне рішення.
Ганна Іванівна прийшла після роботи додому. Зайшла до кімнати сина, щоб привітатись, а там опинилися гості. Одна маленька дівчина сиділа разом із Микитою і дивилася фільм. -А Що ж ти дівчину цією піцею пригощаєш? Краще домашнім гостиною, холодильник повний. -Ну Не голубцями ж, мамо. Микита швидко провів свою гість і пройшов на кухню, де його вже задалися мати з батьком. -А Хто ця дівчина? Микито, ти нам нічого не розповідав. -Мам, тат це Аліса. Моя дівчина. Ми вже 4 місяці разом. Думаємо швидше нам треба весілля зіграти, а той час даремно йде, а ми вже твердо все вирішили. Що скажеш, тату? Ця фраза «що скажеш, тат» не для схвалення була сказана. Микита казав її, коли йому були потрібні гроші. Хоча він і сам уже заробляв, але витрачав лише на свої потрібні. А коли були потрібні великі витрати, то Микита відразу згадував цю чарівну фразу.
-А що це ви так поспішаєте? Може ще рік почекайте, поки краще один одного дізнаєтесь, — почала Ганна Іванівна. -Так вагітна вона, раз поспішають. Я правий? – сказав батько. -Правий. Але це добре. У вас онук буде, всім від цього лише користь. За місяць зіграли весілля. Мати Аліси виявилася гуляючою жінкою. Вона все потроювала своє особисте життя, а життя дочки не особливо звертала увагу. Аліса з Микитою стали жити у батьків нареченого. І народила Аліса хлопчика Юрові. Бабуся і дідусь були в захваті від онука, який так був схожий на Микиту. А мати Аліси навіть у пологовий будинок не приїхала. Після пологів Аліса багато спала. Прокидалася тільки щоб нагодувати дитину і віддала її бабусі.
Ганна Іванівна поралася з Юрою весь день. І заколисувала його, мила пляшечки, виходила гуляти, купала, грала. Чоловік став помічати, як Ганна Іванівна не справляється сама і з будинком, і з дитиною і зробив зауваження Алісі: — Ти ж молода дівчина. Хоч допомагай іноді свекрусі своїй, їй же тяжко. Після цього зауваження Аліса все розповіла Микиті. У будинку розпочався скандал. -Та вона практично з кімнати твоєї не виходить. Спить та сидить. Хоч би матері трішки допомогла! -Вона народила Юрку, нехай робить що хоче, — відповів Микита. -А Мать народила тебе. І я не дозволю, щоб хтось їздив на ній та користувався її добротою. Так що, синку, винаймайте окремо квартиру. Так і вирішили це питання. Потім Аліса ще бігала до Ганни Іванівни за порадами щодо догляду за малюком.
