Дівчина попросила священика прийти помолитися про здоров’я її хворого лежачого батька. Коли поп зайшов до кімнати, був вражений

Дівчина попросила священика прийти помолитися про здоров’я її хворого лежачого батька. Коли поп зайшов до кімнати, був вражений Дівчина попросила священика прийти помолитися про здоров’я її хворого лежачого батька. Зайшовши в кімнату, священик побачив біля ліжка стілець і подумав, що до його приходу готувалися.- Ви мене чекали? — запитав священик.- Ні, а хто ви? — запитав хворий.- Я — священик. Ваша дочка запросила мене помолитися з вами про здоров’я. Коли я побачив порожній стілець поруч з вашим ліжком, припустив, що ви знали про мій візит.

— Ах так, стілець … — сказав хворий і, знизивши голос, продовжив: — Я нікому про це не розповідав.Все свідоме життя я ходив до церкви і чув там постійно, що завжди треба молитися, що молитва багато дає людині, зігріває його серце. Але все молитви входили мені в одне вухо і виходили з іншого. Я не міг їх запам’ятати, можливо, тому, що вони не чіпали мене. А потім я перестав молитися. І тільки пару років тому один хороший друг сказав мені, що молитва — це просто розмова з Богом. Він порадив мені сісти на один стілець, а на іншому уявити що сидить Ісуса Христа.

Адже Він же сказав: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку».«А потім розповідай Йому про все, що хвилює тебе, і уважно слухай, як ти слухаєш мене зараз», — сказав він.Я спробував — і мені так сподобалося, що я кожен день по дві години став проробляти це. Але тільки так, щоб не бачила моя дочка, яка могла подумати, що я став божевільним.
Священик порадів за хворого, порадив не переставати вести такі розмови з Богом, потім помолився з ним, благословив і пішов. А через кілька днів після цього випадку дочка прийшла знову і сказала, що її батько помер. Священик запитав:

— Як він пішов?- Була друга година дня, коли батько покликав мене до ліжка, — відповіла дівчина. — Він сказав, що сильно любить мене, і поцілував. Я пішла в магазин, а коли повернулася, то знайшла його бездиханним. Але щось в його смерті здалося мені дивним. В останні хвилини він, мабуть, зібрав всі сили, відірвався від подушок і посунувся до стільця, який стояв поруч з його ліжком, і поклав на нього голову. Саме так я його і знайшла. Як ви думаєте, що б це могло означати?- Дай Боже кожному так піти, — відповів священик, витираючи сльози. — Стілець не був порожнім.