Чоловік пoкинув мене з двома дітьми, але обідати все одно приходив додому.
Двоє дітей, прекрасна квартира, кохання в довжину 10 років. Я вважала, що маю відмінне життя. Чоловік мене любив, дітки були здорові, а що ще треба, думала я. Виявляється, чоловік мого ентузіазму не підтримував. Йому не подобалося, як я виглядала. Після народження дітей я трохи змінилася. Набрала вагу, вкоротила волосся, доглядати за собою перестала геть-чисто. Чоловік знайшов собі іншу. — Я зустрів Світлану під час відрядження. Вона моє перше кохання. Побачивши її, я згадав про свої почуття.
Зрозумів, що тебе я ніколи не любив, – із цією фразою чоловік поїхав до коханки. Свекpуха зателефонувала одразу, вона підтримала мене. — Говорила я із Сергієм. Ти вже його вибач, він бовдур ще той. Не розуміє, що сім’ю рушить через швидкоплинне захоплення. Ти головне не впадай у відчай, він до тебе повернеться. Цю гадину Світку я зведу, ось побачиш. Турбота свeкрухи мене зворушила. Вона завжди мене підтримувала. Якось чоловік на мене підвищив голос у її присутності. Тоді вона взяла віник і добре їм його обігріла. — Ще раз крикнеш на мою невістку, я тебе би тиму.
По струнці в мене ходитимеш, — сказала йому свекруха. Мама моя теж говорила, що він повернеться до мене. Мені не хотілося раніше сподіватися на краще. Якось я прийшла з роботи рано. Побачила у коридорі взуття чоловіка. Він сидів на кухні і за обидві щоки уплітав мої домашні котлети. — Ти зовсім знаxабнів? Ти що тут робиш? — Кричала я на весь будинок. — Прости мене.
Я просто не міг більше харчуватись їжею, яку готує Світлана. Вона схиблена на здоровому харчуванні, а я чоловік, мені м’ясо потрібне. У ресторанах дорого, а в їдальні не смачно. Можна я приходитиму до вас на вечерю, як — ніяк ми одна сім’я. – говорив колишній чоловік. Я розлютилася не на жарт. Повертатися він не мав наміру, а от приходити їсти мої котлети — тут, як тут. Я його виrнала. Замок на дверях змінила, щоб він більше до нас не навідувався без запрошення.