21 рік потому я дізналася, що у мене є родичі, котрих я навіть не знаю

Тата у мене не стало, коли мені було 7 років. Він мав nроблеми зі здо ров’ям. Я завжди питала у мами: «А де тата родичі? Чому ми з ними не спілкуємось?». Мама завжди відповідала, що коли виросту, то мені все розповість. Зараз мені 21 рік, і я вирішила, що саме час дізнатися про таємницю нашої сім’ї. Виявляється, що у мене є троє дядьків і дві тітки з татового боку. Але жодного з них я не бачила. Раніше, коли тато був живий, ми всі залишалися у бабусі. Мама з татом одружилися рано. — Альоша хотів, щоб мати встигла онуків побачити.

Твій тато був наймолодшим у сім’ї. Він жив з матір’ю і доглядав її, а коли повернувся з армії, то відразу одружився зі мною. Ми познайомилися на дискотеці. Альоша покликав мене на медляк. Він так сильно закрутив мене у танці, що я втратила голову від кохання до нього. За місяць він покликав мене заміж. Бабуся тебе любила більше, ніж інших онуків. Ти єдина дівчинка з-поміж них. Якось твоя бабуся поїхала до старшої дочки в гості. Вона там захво ріла і довго не могла приїхати. Коли приїхала, то була трохи дратівлива. Ми продовжували жити як завжди, бабуся тебе завжди балувала і гуляла з тобою, але твоя тітка вирішила, що матері шкідливий шум. А дже релом хвилювання та шуму називала тебе.

Тоді твій батько вирішив, що ми маємо переїхати, але бабусю ми не залишали. Завжди їхали до неї, доnомагали, а потім вона знову захво ріла. На мій подив брат і сестра Альоші приїхали і почали її доглядати. Нас до бабусі не підпускали. Перед її сме ртю я з нею поговорила. Вона вибачилася переді мною. Виявилось, що вона переписала квартиру на твою тітку. Я думаю, що її змусили, тому вона вибачалася. Вони виписали тебе з дому, щоб у тебе не було жодних прав.

— Розповіла мама. Мені стало цікаво, як зараз живе тітка в будинку бабусі. Другого дня, я куnила квиток у село і поїхала до неї. Я не наважилася зайти до будинку. Тож пішла до сусідки, від неї я дізналася, що тітка втратила сина. Чоловік пішов до іншої, а тепер вона живе як пустельниця. Усі від неї відвернулися. – Навіть сусіди її недолюблюють. Ніхто не хоче з нею спілкуватися та доnомагати. Бідолашного Альошку з сім’єю на вулицю вигнала, тепер ось нехай і страждає. Як у народі правильно кажуть, що на чужому нещасті – щастя не збудують.