Сусіди щодня заходили до моєї мами за продуктами, я зрозуміла, що вони її використовують і вирішила провчити цю сімейку
Поля – сусідка моєї мами. Їй 37, є двоє дітей та чоловік. Старшій дочці – Тані – вже 10 років. Молодша зовсім ще малеча. Якось я познайомилася з нею особисто. Дізналася, що вона працює маляром, а її чоловік, Олексій, на заводі. Мама з ними у добрих стосунках: часто пригощає дітей різними солодощами. Коли я гостювала у мами, до нас часто заходила старша донька Полі. Почула якось дверний дзвінок, відкриває мама — а на порозі Таня: »Мама у вас солі просить». За кілька годин ще один дзвінок, знову Таня: »Мама у вас хліба просить».
Після кількох таких прохань я запитала у мами: -І як часто вони ходять до тебе з такими проханнями? -Частенько. -А Вони хоч раз віддавали? -Ні, ніколи. Під час чергового такого візиту моя мама раптом запитала Тані: -А Що ви будете готувати? -Торт. Великий та красивий. Не поrано влаштувалися, правда ж? Поліна просікла, що моя мама – добра та чуйна жінка, тому й вирішили цим скористатися. Але це ще не все. Коли я повернулася до свого міста, мені зателефонувала Поліна і сказала:
-Олен, привіт. Таньці ковзани потрібні. З доставкою дорого виходить. Купи їх, а коли приїдеш до мами, не забудь захопити їх із собою”. -Ні Полін, не куплю. Мені ніколи. -Я На тебе розраховувала, а ти … -А З чого це ти на мене розраховувала? Вам що, маминих продуктів мало? Хоча б задля пристойності разок пригостили б її тортом, який печете кожних вихідних. Я поклала трубку, зателефонувала мамі і буквально наказала, щоб вона більше нічого і ніколи не давала цій родині. Думаю, я вчинила правильно.
