Через роки Рома повернувся до рідного села, а коли дізнався, що його шкільна любов виходить заміж, то встав і вибіг з дому

… Світлана та Рома з дитячого садка завжди були разом. Він її за кіски тягнув, тож їх і прозвали «наречений і наречена». У школі вони були найкращими друзями, навіть зустрічатися стали у старших класах. А потім Рома пішов до армії, а Світлана поїхала в місто вчитися. Так їх дороги й розлучили. Після армії Рома теж поїхав із села до міста, почав працювати. Навіть одружився, але через півроку розлучився, дружина зовсім йому не підходила. Якось приїхав Рома на літо до батьків у село. І тут батько розповідає:

-Пам’ятаєш Світку, твою наречену шкільну? -Так, давно її не бачив. -Так ось заміж вона завтра виходить, тільки шкода дівчинку. -Чому шкода, чоловік поганий? -Поганий ще м’яко сказано. Батьки Свєти застукали його зі свідкою у лазні. Світлана спочатку не повірила, а зараз сидить сльози ллє. Рома тут же вибіг з дому, і побіг шукати Світлану. У їхньому селі це було не важко зробити. -Свєта, ну нарешті я тебе зустрів. Іди я тебе обійму. -Я не знаю, що мені тепер робити.

Я не хочу за нього заміж, але вже всі родичі приїхали, батьки стільки грошей на весілля витратили, як скасовувати я не уявляю -Не плач, навіщо все скасовувати, якщо можна просто замінити нареченого, і зіграти весілля. -Ромо, ну що ти жартуєш. Ми ж тільки в школі з тобою нареченим були. -Неправда. Ми з тобою все життя були наречений та наречена. На ранку минулого нареченого і слід пропав, зате Свєта стояла у весільній сукні разом із Ромою. А зараз у них уже двоє дітей.