Незважаючи на погрози чоловіка, я завагітніла, і Юрко полюбив дитину, як не дивно. Тут я завагітніла знову, але цього разу чоловік мене не пробачив.

Коли я виходила заміж за Юру, то була найщасливіша у світі. Юрко закінчував університет, тоді він навчався на програміста. На нього вже чекали у трьох фірмах, пропонували хорошу роботу. Я тоді так пишалася ним. Перед весіллям Юрко мені сказав, що все у нас добре, робота є, квартира теж, але є одне, але. Він не хоче дітей. Юра сам виріс у багатодітній сім’ї, причому він найстарша дитина. Він нанянчився з усіма своїми братами та сестрами, і тепер йому цього більше не треба. Я подумала, що він спочатку так говорить, але потім все зміниться, ми ж сім’я. Але виявилось, що Юра тоді говорив мені все серйозно. Коли я порушувала тему дітей, то він відповідав або «ні», або «не зараз».

Я сама не зрозуміла, як завагітніла. Просто побачила дві смужки, з радістю та страхом показала їх Юрі. Він зібрав речі та поїхав до батьків. Але через пару днів повернувся, сказав, що якщо я так сильно хотіла дитину, то нехай одна буде. Всю вагітність я проходила щаслива, але Юрі на це було байдуже. Я народила дівчинку. Але чоловік не підходив до неї і не брав на руки цілих півроку. Що старше ставала дочка, то більше Юра починав з нею спілкуватися. А потім мені страшенно захотілося ще одну дитину.

Я так хотіла сина, дивилася фільми про дітей та навіть реклами та плакала. Юра був категорично проти. Тоді я сама зробила так, що знову виявилася вагітною. Цього разу Юрко мені не пробачив. Він остаточно зібрав речі та пішов. Квартира лишилася мені, аліменти він платить. Але з того разу, як він пішов, за рік не бачив ані першої доньки, ані близнючок, яких я народила. Я залишилася одна з трьома дітьми. Мені було так важко спочатку. Добре, що сестри Юри мені допомагали, без їхньої підтримки я б не впоралася.