Тетяна Сергіївна думала, що її діти думають лише про гроші та вирішила перевірити їх. Зателефонувала і повідомила, що вона хоче написати заповіт, оскільки їй поrано. Потім лягла на ліжко з хво рим виглядом і почала чекати

Після сме рті чоловіка Тетяна Сергіївна залишилася одна – і дочка, і син уже жили окремо зі своїми сім’ями. Тетяну Сергіївну вони не дуже згадували. Раз на місяць дзвонила дочка, дізнатися, як справи, ще рідше заходив син, привозив харчі. Діти не замислювалися над тим, що Тетяні Сергіївні вже важко доглядати себе і квартиру. Єдине, що їх справді хвилювало, то це сама квартира. І брат, і сестра періодично просили мати продати нарешті квартиру та поділити гроші між ними. Очевидно, вони вважали, що Тетяні Сергіївні краще перебратися в будинок для людей похилого віку. Тетяна Сергіївна цього не хотіла.

Так, колишньої сили немає і квартиру нормально прибирати не може, але й йти зі своєї квартири нікуди не збирається. Була в неї сусідка, Валя, така сама бабуся як вона сама. З Валею вони нерідко роздумували про дітей, обговорюючи, як же все-таки змусити дітей бути уважнішими до їхніх потреб. І, як їм здавалося, знайшли рішення. Якось Тетяна Сергіївна зателефонувала дітям і сказала, що збирається писати заповіт. Потім лягла з виглядом вмираючого на ліжко і почала чекати. Чекати довелося недовго. Дітям, які з сім’ями, Тетяна Сергіївна повідомила, що має намір залишити свою квартиру сусідці Валі, оскільки вона єдина, хто про неї піклується щодня. Родичі заметушилися, почали вмовляти матір не робити цього, обіцяли доглядати за нею не гірше за якусь там авантюристку, яка взагалі їй ніхто.

Син із зятем наввипередки побігли за продуктами, дочка з онукою почали все вбирати і мити. Дочка навіть спробувала щось там приготувати на кухні, але періодично вдавалася до кімнати, щоб намагалися переконати Тетяну Сергіївну, що гіднішого спадкоємця, ніж вони з братом їй не знайти. Та й інші про спадщину дбали, і ніхто не поцікавився, а чому, власне, Тетяна Сергіївна лежить у ліжку і чим їй можна допомогти. Коротше, витівка ця ні до чого не привела. Діти ще якийсь час зображали жалісливих родичів, а потім все повернулося на круги своя: приходити стали рідше і єдиною темою їхніх розмов була квартира. Її треба продати, а гроші поділити. Тож Тетяна Сергіївна та баба Валя досі перемелюють кісточки своїм дітям і розуміють, що окрім себе можуть розраховувати, хіба що, один на одного.