Сусідки в купе не дозволили мені сидіти біля столика. Я вирішила накрити стіл на полиці. Але потяг різко зменшив швидкість і вся моя вечеря полетіла вниз
Зазвичай я купую квитки на поїзд заздалегідь. Але на цей раз довелося купувати квитки за день до від’їзду. Я люблю їхати нижньою полицею, але чудово розумію, що в останній день таке місце вирвати практично неможливо. Тому не переживала, що мені випала верхня полиця. Коли я увійшла у вагон, то на місцях піді мною вже була застелена постіль і лежали дівчата. Я чомусь відразу зрозуміла, що вони подруги. Я хотіла сісти знизу, щоб дочекатися провідника, але обидві незнайомки почали обурюватись і kричати, щоб я сіла на місце, за яке заплатила. Я людина не конфліктна, тому й полізла з усіма речами нагору. Щоправда, відправлення було увечері і після роботи я навіть не встигла повечеряти.
Тому й попросила у дівчат місце біля столика. — Дівчино, а ви що не бачите, що ми вже готуємось до сну? — Відповіла мені одна з них. А інша додала: – І якщо так хотіли їсти всю ніч, то треба було подбати про місце біля столика. А так обрали верхню полицю, а до нас претензії. Там і їжте значить. У мене не було іншого виходу, як розкласти прямо на полиці своє перекушування, оскільки живіт вже крутило від голоду. У мене була ковбаска, помідори, огірки та тунець у власному соку. Але тільки я почала їсти, як поїзд різко зменшив швидкість. Вся моя вечеря полетіла вниз. Я зляkалася, що зараз почнеться за сkандал, але чомусь і сміх розпирав через ситуацію, що склалася.
Помідори впали на голову дівчат і розбилися, а тунець розлетівся по їхнім ліжкам та речам. Обидві сусідки верещали від люті. — Ви що їсти не вмієте?! Хлопець, що лежав на сусідній верхній полиці, просто захлинався від сміху, коли побачив, як по обличчю нахаб стікає помідорний сік. Я відповіла: — Вибачте, але ж ви розумієте, що я не навмисне. Я почала збирати свою їжу в купе і протирати підлогу. Мені сумно стало, що я майже без вечері залишилася, але з іншого боку добре, що дівчата теж постра ждали, і, можливо, зрозуміли свій нелюдський вчинок. На ранок у нас смерділо рибою. Волосся дівчат теж випромінювало ці чудові аромати. Я дуже хотіла їсти, але рада, що правило бумеранга існує.
