Коли колишня сваха зненацька прийшла до мене в гості, я здивувалася. Але коли вона перейшла до основної теми, у мене мало не відпала щелепа.
Нещодавно моя колишня сваха нанесла мені несподіваний візит до мого дому. Я була приголомшена, але вітала її як свого дорогого гостя. Вона одразу перейшла до справи і сказала, що прийшла до мене порадитись, як помирити наших дітей. — Наші діти прожили разом лише рік, але проблеми почалися ще до того, як вони одружилися. Я думаю, ми маємо допомогти їм помиритися. — Не знаю, чи можу я з цим погодитись. Я вважаю, що проблеми почалися через тебе, і я не впевнена, що ти маєш добрі наміри, — чесно відповіла я. — Будь ласка, люба, не гнівайся. Я просто хочу їм допомогти. Ми повинні відкласти убік наші розбіжності та зосередитись на дітях. — Добре, давай поговоримо про це. Є ідеї?
— Запитала я. Насправді наші родини з одного села. Ми живемо за 80 кілометрів від обласного центру. Наша єдина донька Христина познайомилася із Русланом на четвертому курсі університету. Руслану було 29 років, він був на 8 років старший за неї, і він ніколи не був одруженим. Так сталося, що ми відмовилися від весілля. Христина та Руслан розписалися і стали жити на орендованій квартирі. Христина не була щасливою, і зрештою вона попросила розлучення, адже неможливо жити в будинку, де всім управляє свекруха, хоча фізично живе не там. — Я знаю, що завинила, і тому думаю, що ми маємо допомогти дітям помиритися. Вони ще молоді, і їм потрібна наша підтримка, адже вони явно люблять один одного. — Я ціную твою турботу, але я не хочу втручатися у життя моєї дочки. У неї все добре, і вона мріє купити власну квартиру, будує чудову кар’єру.
— Ну, так… Але хіба ви не хочете, щоб ваша дочка була щасливою? Ми маємо зробити все можливе, щоб допомогти їй повернути своє щастя. — Звичайно, я хочу, щоб моя дочка була щасливою, але я також хочу, щоб вона сама приймала рішення. Ми не можемо змусити її помиритися з Русланом, якщо вона цього не захоче сама, — вже заспокоївшись, сказала я. Зрештою ми вирішили дати дітям самим вирішувати, що робити далі. Моя колишня сваха пішла, і я відчула неймовірне полегшення, що залишилася при своєму. Я думаю, що моїй доньці буде краще без Руслана, і сподіваюся, що вона знайде того, хто її по-справжньому полюбить і поважатиме більше, ніж це робив Руслан.
