Коли свекруха приїхала розбиратися з невісткою, в квартирі його сина була вже інша дружина. Оце так поворот
Ніна Василівна сіла в потяг і важко зітхнула, адже їй довелося б їхати до сина дві доби, а це досить довго для старої жінки. Ніна Василівна познайомилася з сусідкою по плацкарту, яка тільки дружелюбно кивала, ввічливо посміхалася і зайвий раз не перебивала.Ніна Василівна показала своїй новій подрузі спілкування від її невістки. Старенька зніяковіла — невістка відповіла свекрухи вкрай непристойно.- Погодьтеся, до цього не прижитися. Ну я зараз загляну до них сюрпризом! Ось син все перепробував для сім’ї: купив квартиру нову, працює цілими днями, а невістка до мене боком. Ну що ж, зараз я їй як покажу! Через два дні Ніна Василівна вже милувалася незнайомим, але красивим містом. Ось висотка сина. Навіть домофоном не довелося возитися — минає людина пропустила її. Перший поверх, дзвінок у двері. Серце Ніни Василівни стислося.
Двері відчинила незнайома дівчина років двадцяти п’яти. — Здрастуйте … а де Діма? — запитала Інна Петрівна. — Діма скоро прийде, — розгублено сказала дівчина. — А ви хто? — Я його мама! — відповіла Інна Петрівна. — Може я зайду? Не чекаючи відповіді, вона, спотикаючись, зайшла в будинок. штовхаючи свої сумки. У будинку тиша, ні Сашеньки, ні Дашки. Навіть дитячих речей немає в передпокої. Старенька запитально подивилася на дівчину. — Я зараз буду, хвилиночку! — сказала дівчина, одягла тапочки і вийшла з квартири з телефоном. Її не було 20 хвилин, за цей час Ніна Василівна встигла оглянути квартиру. Тут було якось порожньо для сім’ї з дитиною, та й іграшок немає. Незабаром з’явилася дівчина в супроводі Дмитра. Він здивовано подивився на матір і обійняв її. — Мам, як ти ту виявилася? — запитал Дмитро. — Чому ти не попередила. що приїдеш? — У тебе немає часу відповідати на мої дзвінки! — уїдливо мама. — А де твоя сім’я? Де Сашка і Даша? Я тут, щоб розібратися з твоєї Дашкою за її хамську поведінку. — Мама, це моя сім’я! — відповів Діма.
— Це Люда, моя нова дружина. Ми розписалися недавно. — Як так? — Інна Петрівна від нерозуміння сіла на стілець. — Чому я нічого не знала? Де Сашка? — Ми з Дашею розлучилися ще в лютому. Довгий час ми до цього йшли, а потім вона пішла від мене до баг атого чоловіка, і живе з дочкою незрозуміло де, я тільки плачу алім енти та й все. Я не хотіл тобі про це розповідати по телефону! Мама, не хвил юйся так сильно, не потрібно пла кати. — Я хочу бачити Сашеньку! Як ти міг? Як ти дозволив своїй родині розвалитися? І чому все так приховував від мене. Я що, твій во рог? — Ні, мам, ти б все одно все дізналася, але трохи пізніше! – Дмитро вже почав нер вувати. — А зараз давай, влаштовуйся зручніше, зараз ми відсвяткуємо твоє прибуття.
«Бо же, яку молоду дівчину він собі знайшов!» — подумала Ніна Василівна. За вечерею, в будинку висіла незручна пауза. Люда соро милася свекрухи і мовчала, опустивши очі. Свекруха ж періодично схлипувала і голосила, а Діма нер вував. Вечеря пройшла не дуже добре. Вранці Діма відпросився з роботи — його мати вперто хотіла повернутися до себе додому. Вона толком не розмовляла з Людою, а нова невістка боялася її. Інна Василівна навмисно ігнорувала її. У поїзді знову пахло їжею і шкарпетками, але шлях додому набагато легше, та й місце зручніше. Навпаки Інни Василывни сиділа жінка з дитиною, а це означало, що старенькій було кому поска ржитися.
