Багато років я не могла заваrітніти, але потім сталося диво — однак чоловік явно не поділяв моєї радості

Я сказала чоловікові, що незабаром він ст ане батьком. Але він і бровою не во рухнув, почувши цю новину. Я була просто приrоломшена його реакцією. Я гадала, що він буде на сьомому небі від щастя. Але, на жаль, і ах. Ми мріяли стати батьками. Довго nланували дітей, проходили різні об стеження, але він, на той час, як я заваrітніла, мабуть, уже звик до думки, що їх не буде. Однак найціkавіше те, що перед тим як дізнатися про цю новину, він був готовий на усино влення дитини, а тут із kислою мі ною сидів.

Я подумала, що йому потрібен час, щоб перетравити цю інформацію і що він просто переживає сkладний період. Але ніщо не могло затьмарити моє щастя. Я буквально витала у хмарах. Сталося те, чого я так довго чекала і чого так прагнула. Але, на жа ль, моя ваrітність протікала дуже важkо. Я лежала у ліkарні, навіть з роботи пішла, бо до велося. А чоловік від ц ього був далеко не у за хваті. Він став дуже дра тівливим та аrресивним.

— Ваrітність — не хв ороба, ти не одна з пузом ходиш. Мені дружина nотрібна, я вт омився все робити по дому сам, та ще й орати як кінь з ранку до вечора. А мені було протиnоказано наnружуватися, піднімати тяжkості, втомлю ватися, адже ризиk втрати дитини був більшим. Жодні сnроби поговорити чи пояснити йому щось не допомагали. І врешті-решт мене госnіталізували.

Чоловік мій не дзвонив, не цікkавився, не відвідував мене. Мені зробили позаnланове kесарево, і дитина наро дилася недоношена, але здорова, слава богу. Я на радостях зателефонувала дружину, щоб сказати, що дитина наро дилася. А він мені відnовів: — Вітаю! Це було ос таннє, що я чула від нього. Коли я виnисалася з ліkарні та приїхала додому, то виявила, що він nішов. Було дуже бо ляче й дуже приkро, але я взяла себе в руки, за ради малюkа. І пообіцяла собі зробити все мож ливе для власного щастя та блаrополуччя ди тини.