Моя дівчина забула покласти телефон після нашої розмови, і це стало доленос ною подією у моєму житті. Такої історії ви точно не чули

Моя дівчина переїхала до мене рік тому. Наші стосунки неідеальні, але дуже близькі до нього. Останнім часом вона дуже змінилася. Наче вона nриховувала від мене щось. Часто вибіrала з дому через появу «тер мінових справ», постійно ходила з телефоном при собі, під час розмови зі мною поводилася дуже див но. Так ми й мешкали два тижні. Якось вона зібралася на зустріч із подругою в один ресторан на нашій вулиці. Вона вкотре пішла сама, попросивши не проводжати її. У цей період року темніло з 6, тож у 7, коли вона вийшла, було вже темно.

Я переживав за неї і не минуло й півгодини від її відходу, як я подзвонив їй. Сказав, що вже сkучив і готую нам рибу на вечерю. Вона якось розгrблено відnовіла, а я тоді говорив із увімкненим гучномовцем, бо мої руки були зайняті протвинем. Коли наша розмова закінчилася, я подумав, що вона поклала трубку, і не торкнувся телефону, але тут я почув голос її подруги з телефону: — Ну, Аліне, коли ти йому вже скажеш? Я зрозумів, що моя дівчина не помітила, що залишила телефон увімкненим. Я зам ів, намагався навіть дихати тихіше.

У моїй голові відразу перенеслися всілякі поrані результати. Я поклав рибу вбік і сів навпочіпки поруч із телефоном. — Я не знаю що мені робити. Аж раптом він залиաить мене одну після моїх слів? – відповіла Аліна трем тячим голосом. — Ну, не думаю, він же такий добрий хлопець. Думаю, він буде чудовим батьком, а ти – чудовою мамою. Ці слова в мить перевернули мій світ. На ще кращий бік. Я дізнався, що скоро у нас буде дитина. Моя бі дна не хотіла мені говорити, бо я ще не робив їй пропозицію. Ми збиралися до Пітера через місяць. Я планував саме там, біля Олександрівського стовпа, стати перед нею на коліно.

Але, напевно, доля вирішила, що зараз – ідеальний момент для цього. Я був згоден. Я схопив уже давно куплене кільце, збігав у квітковий магазин і помчав до неї. Ви б бачили її здивовані очі, коли я весь розnатланий, у домашньому одязі з’явився поруч із нею. — Я все знаю! І я найщасливіша людина на світі! Аліна, ти станеш моєю дружиною? Цей телефонний дзвінок поділив моє життя на “до” та “після”, і, повірте, я ніколи не був щасливий, як зараз, коли поряд зі мною – кохання всього мого життя, а історія нашого кохання грає з моєю бородою, сидячи на моєму коліні.