Бабуся не могла стримати сл-із.

Бабуся не могла стримати сліз. У порога стояла сумка з речами. Ігорьок заліз на руки до бабусі, обхопив рученятами за шию і плачу кричав: — Не відпускай мене, бабусяАнтона розбудив телефонний дзвінок. Незнайома жінка повідомила, що він може приїхати до районного управління опіки і, оформивши документи, забрати сина.Антон працював в одній фірмі заступником директора по малому будівництва. Їздив по відрядженнях. П’ять років тому в сусідньому районі будували об’єкт, там він познайомився з Ірою.Вона була для нього звичайною дівчиною, він в кожній поїздці знаходив собі дівчину скоротати час. Що ще потрібно нежонатому хлопцю?Ось і вона, сільська дівчина, потрапила в його мережі. Зустрічалися місяць, потім він поїхав і більше ніколи вони не бачилися, хоча наобіцяв їй золоті гори.

Три роки тому Антон одружився з дочкою господаря фірми, Уляні, то чи по любові, чи то з користі, нам не зрозуміти. Але гуляти він перестав, напевно по-справжньому любив. Дітей хотіли завести, але не виходило.А тут і лікарі поставили Уляні діагноз, що не може мати дітей. Антон всіляко підтримував: — Не переживай, і так проживемо.Антон розповів Уляні про дзвінок з опіки. Він був в подиві, звідки у нього взявся син.Уляна вислухала його мовчки і, на подив чоловіка, вирушила в дорогу. Антон очікував скандал, як зазвичай реагують на такі ситуації дружини.
Дорога виявилася недовгою. В опіки повідомили, що мати Ігорка, тобто Ірину, забрала хвороба. І зараз його виховує бабуся. Але роки беруть своє, і прабабусі стало це не під силу.

А в свідоцтві про народження Ігорка батьком вписаний Антон, так на нього і вийшли. Документи оформили і попрямували за вказаною адресою.Бабуся не могла стримати сліз. У порога стояла сумка з речами. Ігорьок заліз на руки до бабусі, обхопив рученятами за шию і плачу кричав:- Не відпускай мене, бабуся …Антон, тверезо дивлячись на ситуацію, вирішив приїхати наступного разу, коли Ігор до них звикне. Уляна, вся в сльозах, взяла його за руку:

— Антон, Бог дав нам з тобою шанс. Шанс відчути щастя бути батьками. Я не поїду без Ігорка. Я не хочу розлучатися з ним ні на мить. Давай візьмемо до нас бабусю Машу разом з Ігорем. І будемо жити великий і щасливою родиною …
Минуло два роки, і зараз вони живуть все разом. Бабуся Маша пройшла лікування. Ігорьок ходить в школу, в перший клас, і з нетерпінням чекає, коли його мама Уляна прийде за ним.І вони разом будуть нести портфель і ділитися враженнями, як у кого пройшов день. Антон і Уляна — найщасливіші батьки. А Ігорьок — найщасливіший син, у нього є мама, тато і бабуся. А ще через два місяці у нього з’явиться маленька сестричка!