Бабуся ростила мене сама, а коли мені було вже 19, вона подзвонила і терміново покликала мене додому. Вдома на мене чекала зустріч з незнайомою жінкою.
Я народився в сім’ї без матері та батька. Звучить дивно, але я вважаю, що саме так і було. Тато пішов від мами ще до мого наро дження, а сама мама народила мене, залишила з бабусею, а сама просто пішла невідомо куди. У дитинстві, через вік я часто питав, де моя мама і тато, але подорослішавши, я дозрів розумом, і подумав, що якщо ці люди ніколи про мене не дбали, не бачили навіть мене, не цікавилися моїм життям, чи можуть вони взагалі вважатися моїми батьками?
На мій погляд ніяк ні, от і мені просто було начхати на їхнє існування. Мене ростила, виховувала та навчала життя моя бабуся, яка була зі мною від самого наро дження. Про місцезнаходження моєї мами вона й гадки не мала, але після її відходу бабуся ще багато років намагалася знайти її, встановити хоч якийсь зв’язок з нею, але все було марно. Бабуся була найголовнішою і єдиною підтримкою для мене, от і я, з підліткового віку поставив собі за мету бути якомога кориснішим онуком.
Через багато років, коли мені виповнилося 19 років, мені зателефонувала моя бабуся і сказала, щоб я терміново приїхав до неї. У її будинку я несподівано зустрів жінку, яка представилася моєю мамою. Напевно, вона тоді чекала від мене на все, що завгодно, але тільки не те, що я зробив. Я сказав їй, мовляв, ну, приємно познайомитися, розвернувся і пішов з дому. Мені начхати, що та жінка мене народила на світ, моєю мамою завжди була моя бабуся, вона була моєю головною та єдиною підтримкою.