Я була в гостях у сина, коли той раптово увійшов до будинку, заявив, що кидає сім’ю, зібрав усі речі та пішов. Ми не розуміли, що відбувається.
Мій син зробив те, чого я не чекала від нього взагалі ніколи в житті, а саме, він зрадив своїй дружині і покинув її, пішовши до kоханки. Я так здивувалася, адже моя невістка, Віра, була дуже гарною, розумною, цікавою дівчиною. Ми з нею з самого початку порозумілися. Чесно кажучи, я вже помічала дивну поведінку за сином. Він уже після весілля ставився до Віри не так, як я очікувала, був якимсь байдужим, чи що… Син ні за що міг підвищити голос на дружину, звинувачувати її в тому, до чого вона взагалі стосунку не мала, міг при всіх образити дружину, посміятися з неї, зробити зауваження їй та її їжі.
Якось я була в них у гостях, сиділа я на підлозі, грала з онуками, а Віра готувала нам усім вечерю. Син влетів у квартиру і одразу дістав валізу з далекого кута шафки в передпокої. Він сказав, що йде до своєї kоханки, адже саме її він любить і з нею уявляє своє життя. Поки я заспокоювала Віру, яка плакала, і нічого не розуміючих онучок, син кинув усі речі в чемодан і пішов, зачинивши за собою дверима.
Я розповіла чоловікові про все. Він був у сказі так само, як і я, тому ми прийняли рішення, що відтепер членом нашої родини буде Віра, а не наш горе-син. На всі свята до нас приходять Віра з онуками, а син про наше існування не згадує. Втім, воно нам і не потрібне. Нову дружину сина ми не приймаємо взагалі ніяк, а будинок і все своє майно вирішили залишити нашим онукам. Кожен отримує те, на що заслуговує.